Стилістичний аналіз тексту

Схема стилістичного аналізу тексту

1. Стиль і підстиль, сфера вживання.
2. Назвати тип мовлення за характером мовленнєвої діяльності співрозмовників (розповідь, опис, міркування).
3. Загальний лінгвістичний коментар (ознаки стилю, типові мовні засоби, словникове тлумачення незрозумілих та іншомовних слів, спеціальних висловів тощо).
4. Характеристика лексики з погляду сфери вживання, активності / пасивності, визначення ролі лексичних засобів у тексті.
5. Стилістичні функції та прийоми введення у текст термінів.
6. Загальні зауваження про граматичні особливості тексту (аналіз специфічних граматичних форм і синтаксичних конструкцій, їх стилістична функція.
7. Засоби зв’язності тексту.
8. Значення мовних засобів для вираження теми та ідеї тексту.

Приклад

1. Науковий стиль. Науково-популярний підстиль. Сфера поширення – освіта, культура.
2. Тип мовлення за характером мовленнєвої діяльності – розповідь (Відмітимо найважливіші риси розповіді: неофіційний товариський характер відносин між комунікантами; багатослівність, поширеність з вдаванням в деталі; невимушеність мовлення).

3. Емоційний, пристрасний тон мовлення, наявність питань, уявна діалогічність надає уривку ознак науково-популярної літератури. Жодне з питань не залишається без вичерпної відповіді.

   Текст орієнтований на читача-неспеціаліста, тому виклад простий і несуперечливий. Простота веде до помітної експлікації логічних і асоціативних зв'язків, саме тому план вираження в науково-популярному творі завжди розгортається ширше, аніж план змісту, передуючи йому, розшаровуючи його.

   Одна з вимог, що їх висувають до науково-популярого твору, – забезпечити читачеві переривчастість у читанні (так підтримується інтерес). Для забезпечення цієї вимоги застосовують ритмічне чергування інформаційно наповнених та інформаційно бідних уривків. Таке чергування здійснюється наведенням простих, близьких читачеві прикладів, які зіставляють явища науки з явищами побуту, затримкою розвитку теми, введенням розмовних конструкцій, невживанням складної суто наукової термінології та маловідомих іншомовних слів.

   У тексті урівноважені психологічний, логічний і естетичний чкладники, така властива популярному викладову різноманітність, створює комфорт під час читання та полегшує сприйняття і розуміння тексту.

4. Лексика тексту загальновживана, активна.

   У науково-дидактичних та науково-популярних текстах образні засоби виконують допоміжну роль – їх уживають для того, щоб пояснити складні наукові поняття та терміни шляхом зіставлення зі звичайними, буденними, зрозумілими.

5. У тексті використані різні за структурою, будовою і метою висловлювання речення, що динамізує текст, тримає увагу читача / слухача.
6. Засобами зв’язності тексту є:
   • на граматичному рівні (граматична зв’язність) – це займенники використані в кожному наступному речення замість іменників, їх повтори, однакові видо-часові форми дієслів;
   • семантична зв’язність ґрунтується на повторенні слів (іноді і форм того самого слова) з однаковим значенням.
   • логічну смислову зв’язність спостерігаємо у причинно-наслідкових відношеннях між елементами тексту, при аналізі й синтезі його частин. Основна функція тут належить питанням, які мають одразу ж логічні відповіді. Питанні-відповіді формують одночасно синтаксичний і композиційний паралелізм.
7. Найважливішою функцією науково-популярного тексту є популяризація і пропаганда наукових знань, такий текст виконує просвітницьке завдання, будить м подальший пізнавальний інтерес, формує світогляд читача. Саме цій функції підпорядковані і мовні засоби і композиція аналізованого уривку.