Сполучник

Сполучник — це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті.

Предлог — это служебная часть речи, которая употребляется для соединения членов предложения, частей сложного предложения и отдельных предложений в тексте.

За будовою сполучники поділяються

Сполучники	Приклади
прості	і (й), а, але, та, бо, як, що.
складні (здатні розкладатися на частини)	ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте
складені (створюються з двох або кількох слів)	через те що, тому що, для того щоб

За походженням сполучники поділяються

Сполучники	Приклади
непохідні (не співвідносяться з іншими частинами мови)	але, а, та, бо, і
похідні (походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними)	що, як, де, якщо, тому що, зате

За своїм вживанням сполучники можуть бути

Сполучники	Приклади
неповторювані	а, але, проте, зате, однак
повторювані	і-і, ні- ні, не то- не то, то- то, чи- чи, чи то- чи то (напр., чи то лев, чи то птиця)
парні	не тільки...а й (але й); як...так і; хоч...але; не стільки...скільки; коли (якщо)...то, (напр., не тільки гроші, а й слава та успіх):

За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються

Сурядні сполучники (поєднують між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення як рівноправні, незалежно одно від одного)
єднальні	не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так,
протиставні	а, але, зате, проте, однак, все ж
розділові	або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи
Підрядні сполучники (у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної)
часові	як, доки, щойно, поки, перш ніж, коли, з того часу як, поки, поки не
умовні	якби, якщо, як, коли б
мети	щоб, для того щоб, аби
допустові	незважаючи на те що, дарма що, хоч, хай
наслідкові	так що, так що аж, так що й
порівняльні	мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто
причинові	бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що